Земля і люди. Дочекалися?
Мабуть вже весь світ знає, що Верховною Радою в ніч на 31 березня остаточно ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення».
Так вже повелося, що земля в Україні завжди була більше політичною, а вже потім економічною категорією. Її повсякчас використовували політичні сили в боротьбі за владу та електоральні уподобання. Ба більше, всі роки незалежності України в українського політикуму тема землі завжди була «спекулятивною».

Політичні сили декларували заборону продажу землі сільськогосподарського призначення тоді, коли втрачали домінанту впливу на політичному олімпі, залучаючи громадянське суспільство, традиційно розшарованого по політичним платформам.

Завзято до своєї політичної боротьби підключали різноманітні інститути громадянського суспільства, розпорошуючи їх по різним інтересам. Це стосується і громадських об'єднань аграріїв, які час від часу опинялися в статусі бек-вокалу різних політичних партій. Дуже вже чуттєве в Україні питання землі.

Наразі відкриття ринку землі сільськогосподарського призначення зумовлено не стільки політичним станом, скільки економічною ситуацією та відчутним дисбалансом між матеріальним становищем громадян і глобальних капіталів, за участі нерезидентів та так званого «олігархату».

На цьому історичному тлі маємо вдосталь прецедентів, коли вчорашні прислужники політиків, прийшовши у Верховну Раду, ставали провайдерами та неприхованими лобістами бізнесу, в тому числі в агросекторі, намагаючись задовольнити виключно інтереси своїх господарів за рахунок всієї української спільноти.

І ось тут саме цікаве: все це творилося не тільки політиками, а й за мовчазної згоди, якщо не за гречку, посади, чи бізнесові інтереси і представниками громадянського суспільства.

Та Закон прийнято і цілком зрозумілим є певний політичний ґвалт в інформаційному просторі. Хоча фактично, протягом майже півтора року, взагалі ніяких дій щодо продажу, перепродажу земель сільськогосподарського призначення цим Законом не передбачено.

Тому треба говорити про його наслідки в розумінні загальнодержавної політики. На ближчу перспективу, а це принаймні до 2021 року нічого не зміниться. Адже закон про ринок землі сільськогосподарського призначення набуде своєї чинності з 1 липня саме 2021 року. Звичайно, вже сьогодні є проблема відсутності коштів у переважної більшості громадян України для купівлі тих самих 100 га землі. Проте є варіанти кооперації громадян для купівлі земельних наділів. Мається на увазі, наприклад, відновлення сільського кооперативного руху та створення сільськогосподарських кооперативів. Це об'єднає селян, надасть їм можливість акумулювати свої ресурсні та фінансові можливості, стати засновниками нового аграрного бізнесу, відчути себе справжніми власниками землі.

Опоненти цієї думки можуть аргументувати тим, що чинне законодавство не передбачає створення сільськогосподарських кооперативів саме з метою купівлі земель.

Тож, як мінімум рік і один квартал є часу щоб всебічно проаналізувати всі виклики, які виникають з прийняттям цього Закону після його підписання Президентом України та змоделювати всі необхідні правові, законодавчі і управлінські дії спрямовані на локалізацію ризиків шляхом внесення необхідних змін до вже чинного законодавства щодо ринку землі.

І цей період має позначатися насамперед боротьбою з найбільшою світовою війною, яку приніс на землю корона вірус. Чому і сприятиме важлива фінансова ін'єкція від МВФ.

Вже тепер слід думати і політичному істеблішменту і бізнесу, не лише аграріям, а й всьому суспільству, як відновлювати економіку України після завершення карантину.

Слід враховувати, що більшість трудових мігрантів, які повернулись в Україну в цей складний час лишаться в Україні назавжди, тому що при найкращому ставленні і високій оцінці інтелектуальних і професійних якостей громадян України, за кордоном, в інших країнах дбають про інтереси свого народу та своєї держави. І це правильно.

В контексті ситуації, яка склалася влада повинна спрацювати на відмінно, виходячи із своїх конституційних обов'язків задоволення суспільних потреб та справедливого розподілу земельних ресурсів, як блага, що охороняється Конституцією України.

Тим паче, що парламентарі все ж таки передбачили низку суттєвих запобіжників: створення прозорого земельного кадастру, заборону продажі земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, обмеження по кількості гектарів в одні руки, запровадження контролю за походженням коштів, які будуть спрямовані на купівлю земельних ресурсів.

Звичайно, щоб мінімізувати корупційні, рейдерські та політичні маніпуляції навколо теми ринку землі, необхідно докласти всебічного глибокого аналізу, напрацювати алгоритми державницького контролю та формалізації процедур зміни земельних власників, в контексті реалізації положень прийнятого закону, а також низки підзаконних нормативно-правових актів в царині регулювання земельних правовідносин.

Також необхідне проведення просвітницької роботи, підготовки політичного та економічного підґрунтя. З цією метою треба задіяти всі наявні інформаційні ресурси для того, щоб об'єктивна інформація була донесена до найменшого села і до найменш інформаційно підготовленої людини будь-якого віку.

В цьому плані важливу роль можуть зіграти громадські та благодійні організації, які мають опікуватися проведенням широкої інформаційної кампанії для власників земельних ділянок, в тому числі людей похилого віку.

В свою чергу, на цьому етапі слід передбачити державний контроль за діяльністю таких організацій. Адже зловмисники завжди намагаються знаходити шляхи для власного збагачення. І це вже площина публічної відповідальності держави, місцевих громад, донорських організацій.

Фактично є два роки для здійснення напрацювань та запуску національного, проукраїнського алгоритму реалізації ринку землі.

В даному контексті важливим є створення таких механізмів, які б слугували надійними запобіжниками від зловживань в земельних питаннях. Адже юридичні особи завдяки довгостроковим договорам оренди вже і так володіють сотнями тисяч гектарів земель по всій Україні.

Одним із таких запобіжників може бути значне кількісне обмеження для можливостей купівлі землі сільськогосподарського призначення юридичними особами і навпаки, запровадження законодавчих преференцій для українського приватного власника сільськогосподарських угідь.

Відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні є об'єктивним явищем та вимогою економічних реалій глобалізованого світу.

Тож відтепер, за українську землю як народний скарб, ми всі маємо відчувати всю повноту відповідальності і не намагатися перекласти її виключно на одні плечі.
31 БЕРЕЗНЯ / 2016

Автор: Віктор Хмільовський
Світлина: РОБОТОДАВЕЦЬ
Made on
Tilda